Падають, падають яблука в тишу.
Жодної нотки і жодного кроку.
Спасівки спілі, як завжди до строку,
Мовчки думки мемуари напишуть.
Трави так схожі на хутро цариці,
Гладить туман їх ледь-ледь обережно,
Треба і вітру віддати належне,
Тихо, навшпиньках пішов по землиці.
Сон додивляється птах срібнокрилий,
Квітка заплющила стомлені очки,
Схожа до білої, хата сорочки
Знов простягнула в руці мені милість.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845541
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 19.08.2019
автор: Шостацька Людмила