Та хіба хто знає, що вона ледве дихає...
Що для неї це повітря давно уже мертве.
Час поселився у просторі
І немає виходу
Всі двері зачинені,
Та й вона давно не б'ється уперто!
А за фіранками осінь,
Давно не змінює фарби.
І всі подихи свіжого кисню давно полишені.
Час іде, а вона у листопаді ходить колами, марно.
Тихими кроками давно пішла з життя тих, кому не потрібна, --Давно облишила!
Час поселився в просторі
І немає виходу.
Всі двері зачинені,
Всі двері підперті.
Тай хіба є сенс у тому диханні?
Якщо повітря для неї давно уже мертве... Ірина Шипа
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845338
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.08.2019
автор: Ірина Шипа