А він її торкнувся тіла,
Рукою ніжно так провів.
Вона у мить вся затремтіла…
А за вікном вечірній Львів.
Ще кава чорна не схолола,
Піднявся дивний аромат.
Їх не тривожив світ довкола,
Ні скрип трамвайних коліщат.
Гула кав’ярня, ніби вулик,
За кожним столиком свій світ.
Згадали давнє, те, минуле,
Позаду скільки уже літ.
Хоча ця зустріч випадкова,
Та в Бога випадків нема.
Вона вслухалась в його слово,
В очах світилася весна.
Він все тримав її за руки,
Вже не відпустить ні на мить.
Скінчився довгий час розлуки,
Вечірній Львів життям п’янить.
17.08.2019 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845324
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.08.2019
автор: Східний