Барановський Василь Володимирович
(30 січня 1967р – 29 січня 2015р)
Устинівка Малинського району Житомирської області.
Старший лейтенант , командир взводу 44-ї окремої артилерійської бригади,
зник безвісти 29 січня 2015 р. у боях з російськими збройними формуваннями у м. Вуглегірськ (Донецька область). Ідентифікований серед загиблих. Похований 20 червня 2015 року в селі Фортунатівка Малинського району.
Нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).
Жили, як кажуть, душа в душу,
Ділили радість і журбу.
А ще я вам признатись мушу:
Взаємність не знайдеш таку.
Для неї Вася був - підтримка,
Що так кохав її, жалів.
Якщо десь вільна є хвилинка,
То ніжних скаже кілька слів.
Якщо затримавсь десь, немає,
Без нього сумно стане їй,
Швиденько дзвонить і питає:
-Ти де, Василик?
-На війні.
Отак любив він жартувати,
Але не знав іще тоді,
Що справді піде воювати,
На сході буде, на війні.
Йшов боронить свою країну,
Свою дружину і дітей,
Дзвонив частенько до родини –
Хороших ждали ті вістей.
Але недобрі ті новини
Зі зведень чути було всім.
З біди і горя сліз корзину,
Війна несла у рідний дім.
Його дружина ще не знала:
Під Вуглегірськом у бою
Біда на Васю чатувала
І на Миколу Качкалду.
Їх танк підбили вже сепари
І він у балці догоряв.
Це лиш початок був кошмару -
Поранень Вася ще зазнав.
Тож подзвонили командиру
І розказали: де вони.
А далі все туманом вкрило
Незрозумілої війни.
Так довго друзі їх шукали:
Ні мертвих, ні живих нема,
Бо зникли безвісти, пропали..
Шукала жінка вже й сама..
Вона пороги оббивала
І в двері стукала усі.
А ті чиновники не знали
В її що коїлось душі.
Привезли Васю хоронити
Через пів року у труні.
Не хоче жінка з тим змиритись -
Про смерть не віриться її.
Хоч і аналізи робили,
Звіряли всіх по ДНК,
Не впевнена, що хоронити
В труні приве́зли Василя.
Їй кажуть, що то був Василик,
Миколу й досі не знайшли.
О, Боже милий, дай їй сили!
Хотілось, щоб живі були..
Хоч ходить часто до могили,
Не вірить серце, що то він.
Вона діждеться. Хватить сили,
Бо він ще й досі на війні...
Пройшли роки... Нема Василя..
Та і Лариси вже нема:
Здалось серденько у безсилі...
І винна в цім лише війна.
Світла і вічна память! Царство Небесне!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845251
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.08.2019
автор: Ольга Калина