ЧОТИРИ СТИХІЇ

1***  ВОГОНЬ

Нестримний  і  жагучий  із  глибин.
Своїм  завзяттям  простір  покоряю,
Без  мене  –  ані  пекла,  ані  раю,
На  світі  я  такий  –  один.

Буває  –  застилає  очі  дим,
Від  блискавок-вулканів  –  не  сховатись,
Та  гарно  милуватися  на  ватри
І  зайчиком  пограти  золотим!

Я  кожним  кроком  тут  і  там
Несу  енергію  життя.

2***  ЗЕМЛЯ

Родюча  твердь  і  непоступний  камінь,
В  усьому  –  непохитна  та  надійна,
З-за  мене  –  і  дрібні,  й  великі  війни,
Я  –  зодчий  жител  і  дзвіниці  в  храмі.

Усе  приймаю  й  віддаю  –  стократ,
Не  піддаюсь  на  нерозважний  виклик,
Красива  в  кожнім  зі  сезонних  цилів,
Умію  і  в  буденнім  дати  лад.

Новонароджені  до  сивочолих
Вершать  зі  мною  власне  коло.

3***  ПОВІТРЯ

Усюди  є,  і  начебто  –  нема,
Безперешкодно  пружне  й  непомітне,
Зусилля  проявляю  тільки  вітром,
Проношу  сяйво  дотемна.

Без  мене  дихати  –  нікому  не  дано,
Живу  собі,  тому  й  живе  існує,
Не  тисну,  не  напружуюся  всує,
Та  ба́жане  всім  все  одно.

Незримо  захищаю  землю  я,
Хоча  й  існую  віддаля.

4***  ВОДА

Куди  нахилять,  я  туди  й  течу,
В  шпарини  проникаю  без  розбору,
В  усьому  залишаюся  собою,
Льодами  і  окропом  –  обпечу.

Багатолика,  тургор  –  мій  кумир,
Який  не  дозволяє  в  ступор  впасти,
Від  нього  рвуся,  наче  птаха  з  пастки,
Та  тільки  з  ним  лиш  набуваю  крил.

Немає  виходу,  чи  рамки  затісні?
Прориви  зріють  у  мені.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845209
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.08.2019
автор: Оксана Дністран