Любов буває обмежена,
здається, що вже обстежена.
Проста, що не заморочує,
до змін у собі не заохочує.
Живуть собі з нею люди,
буденність їх часом губить.
Працюють, вирішують справи,
шукають "легкі" забави.
Наче і разом — та нарізно,
наче і люблять — та байдужно.
А є любов — необмежена,
не до кінця обстежена.
Така, як море і небо,така, як душі нашій треба.
Не кожен зважиться на таку,
бо з нею непросто, краще — просту.
Безумовна — значить без меж,
І, хоч рідко, та зустрічається все ж.
Така значить — що просто любиш.
Нічого натомість не ждеш , і не судиш.
Така сама дає крила,
Чи піднімає вітрила.
З такою — хоч на край світу
плисти, а чи летіти.
А може, навіть і далі —
в космічні небесні далі.
В дорозі буває різне —
вітри налітають грізні,
життя штормить наче море,
і думаєш, часом, що тонеш...
З приливами і відливами
боротися часом неси́ла нам.
Любові потрібно віддатися,
на хвилях її гойдатися.
На берег вона сама винесе
І більше нас не покине вже.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845105
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.08.2019
автор: Tanita N