Прокинулась сьогодні на зорі.
Зігрітий сонцем день всміхнувсь мені.
Не страшно, що калюжі де-не-де,
життя прекрасне коли й дощ іде.
Ми просто забуваєм інколи
прості, але важливі істини —
для щастя досить то́го, вже що ти
такий як є вродився на Землі.
Тебе обрали, й місія твоя
відома Богу лиш. І хоч твоє ім"я
ще невідоме у літо́писі століть,
воно значуще все одно звучить.
Твори добро, виконуй щось своє,
що планував ще там, де Дім наш є.
Стирають пам"ять, коли йдеш сюди,
щоб ти зумів усе в житті пройти.
Та не лишають без підтримки і ведуть.
На допомогу Ангела — Хранителя дають.
І відчуваєш часом крил його тепло.
Старайся не образити його.
Своїми діями, думка́ми у житті,
бо вибір завжди робимо самі.
Свободу вибору нам Небеса дають,
бо дуже люблять нас, про це ти не забудь.
Коли повернешся у Дім праотчий свій,
струсивши втомлено з душі космічний пил,
заналізуєш — де й чому ти був,
що виконав, ну а про що забув.
А поки ти живеш на цій Землі,
не витрачай намарно свої дні
на те, що руйнуватиме тебе.
Адже на щастя безліч шансів в житті є.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845099
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.08.2019
автор: Tanita N