І
Ще лунає: «слава Україні!»
Нація плекає оберіг...
А душа жадає переміни
на одній із тисячі доріг.
Не поталанило на фортуну.
Батьківщина – це одна сім’я.
Та стаємо знову на котурни,
власне забуваючи ім’я.
ІІ
Лотерея імені – удача
іноді незряча і глуха.
Невеличке пугало ходяче
Україну має за лоха.
А чого не має, обіцяє
щиро і наївно до сльози.
В засіки нового урожаю
смикаємо сіно для кози.
Канули у Лету могікани.
Виринули п’явки із пітьми,
недалекоглядні капітани,
коміки квартальної чуми.
Осміліли слуги есесеру,
ліга сміху – юні піонери,
що уже готові як завжди
в табори... у мери, у прем’єри...
у ліси... на те і тренажери
з будою на прив’язі орди.
ІІІ
Ми єдині, вільні, неділимі,
хоч із низини до висоти
спалені до спокою мости.
Та у небі є ще херувими,
і лунає хорами живими:
«Боже, Україну захисти!»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844831
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 12.08.2019
автор: I.Teрен