Не подушка без Тебе сумує.
І не ліжко. Сумує душа.
І нестерпно болить, бо самує.
І до Тебе весь час поспіша.
І ні вітру її не спинити.
Навіть відстань її не ляка.
Просто, у клітку Душі не містити,
Вона ж чує Тебе здалека.
Душі важко – коли не співає,
Душі холодно від самоти.
І у відчаї мрія літає.
Та нудьгує – шукає де Ти.
А Ти просто чомусь забарився.
А чи може в думках заблукав.
А можливо… уже віддалився,
В мене Душу й серденько забрав.
10.08.2019р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844714
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.08.2019
автор: Валентина Рубан