* * *
віки вдивляєтесь на нас
яке майбутнє на причалі
ці очі з мушлею пейзаж
раділи десь й були в печалі
чим похвалитися тепер
бо світ як був недосконалий
в печерах ватра сміх гетер
ракети в Космос та міняли
а Хто несе любов й добро
як на граблі не наступати
на хрест і піку під ребро
мізки ще довго нам не мати
о мушлі вам мільйони літ
ці хвилі мудрості шепочуть
спотворювать навчились світ
бо золота й готівки хочуть
любов надіється й вита
достукатись до нас не може
ще недосяжна висота
лоб в лоб стикають нас вельможі
перебираємо в руках
цей скарб нагадування мудрий
що не єдиний був тут крах
о цей пейзаж надіє кудрий...
11.08.2019р.
* * *
века всё смотрите на нас
к чему пришли мы на причале
глаз раковин немой пейзаж
там были радости печали
чем похвалиться нам теперь
несовершенен мир усталый
костры в пещерах смех гетер
ракеты в Космос и меняли
а Кто несет любовь добро
на грабли как не наступать нам
на крест и Пику под ребро
мозги видать иметь нам рано
ракушки вам миллионы лет
но волны мудрости всё шепчут
здесь искажённый нами свет
жлоб денег золота карету
любовь витает в облаках
но достучаться к нам не может
а высота лишь в горьких снах
лоб в лоб стыкают нас вельможи
перебираем вновь в руках
напоминаньем клад сей мудрый
здесь не единственный был крах
глядит пейзаж надеждо кудрий...
11.08.2019 г.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844695
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.08.2019
автор: Променистий менестрель