Серпнева ніч. Сріблясті зорі.
Упав туман додолу ниць.
Повітря тепле і прозоре,
В якому купа таємниць.
Неначе зорі світять роси,
Під сяйвом Місяця згори.
Лежать невисохлі покоси,
Немов їх хтось заговорив.
Садок дрімає яблуневий,
Розносить запах вітерець.
Іду в садку, неначе п’яний,
Це сад п’янить сухий чебрець.
Ступаю в осінь без боязні,
Бо знаю, що прийшла пора.
Тепер від осені залежні
Роки прожиті «на-гора».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844668
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 11.08.2019
автор: Віталій Назарук