Не жаль втрачати те, що вже не любиш,
Як цю останню краплю від дощу,
Що впала на твої печальні губи
І вже причина, що цей дощ ущух.
Чи оберіг, чи обрій в ріг зігнутий
Над тим, що жаль у куполі завис.
Не злизуй з губ дощу, він як отрута.
Не згадуй, що любив давно колись.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844583
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.08.2019
автор: Маріанна Вдовиковська