Той поцілунок був мені дарунком
За вірність у коханні на наш вік.
Він залишивсь єдиним поцілунком,
Який мене немов вогнем обпік.
Вже осінь у весільному танку,
Спада не вчасно листя золотисте.
Я стрів в житті тебе одну таку,
В якій живе кохання променисте.
Стоять в покорі сосни молоді,
Тебе тоді я проводжав додому.
Я бачив, коли листя на воді,
Складало слово не мені – чужому.
Той поцілунок на губах горить
Уже десятки і десятки років.
Я згадую оту блаженну мить,
Коли назавжди загубив я спокій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844500
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.08.2019
автор: Віталій Назарук