Котик лапки намочив,
Бо надво́рі дощик лив.
Чобітків не мав при цьому,
Мусив бігти так додому.
Поки біг, дощ бузупинку лив і лив...
Вже змокла спинка, хвіст і вуса,
От біда, хоч пливи - кругом вода.
Кіт купатись не любив,
бо з водою не дружив.
Навіть вдома, де тепло́,
то - проблемою було.
Ну а тут, така біда...
Мокро, холодно, вода!
Змерз бідненький, аж тремтить,
Але все одно біжить!
От нарешті й поріг хати.
Як же тішились малята!
Як раділи, що прийшов!
Бо давно гулять пішов.
Не пручався вже й коли в теплу ванну віднесли,
Від болота відмивали, рушниками витирали,
Феном гріли черевце,
хвостик, лапки - сохло все.
Вдома добре так було!
Пив він тепле молоко.
Відігрівся і заснув...
Про погоду вже забув.
Навіть втома вся зникає,
Коли вдома хтось чекає!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844490
Рубрика: Дитячі віршики
дата надходження 09.08.2019
автор: Tanita N