Під сі́нню каштанів й павловній
відбиток малої долоні,
принцеси, палаци й хатини,
метелик на трав ніжних лоні,
хмарки у блакитнім полоні,
верткі між хлібами стежини.
В клітинках мозаїки бруку
натхнені уявою руки
малюють кім’я́хи калині,
карпатські задимлені гори,
човенця хоробрі на морі,
ледь видні ключі журавлині.
У парку в замріях алея--
не в бо́зна-яких емпіреях:
в них татко вернувся зі сходу,
втішається донею й сином,
бо ж сам у критичну годину
пішов боронити свободу…
Під сінню каштанів й павловній
про мрії дітей безборонні,--
родинам всім жити у мирі,
щоб люди стрічались лиш щирі,
в добро не утратити віри, —
малюнки вістять на бетоні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844464
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 08.08.2019
автор: Valentyna_S