Ой, кума моя, скажу, мов чогось об’їлась,
Ще два дні назад дружили, сьогодні – побились.
І все із-за пустяка, за якусь дрібницю!
Поскубла мені волосся, попекла сідниці...
Було б чого кричати і корчити драму,
-Ти ж казала, що поїдеш провідати маму!
Побудеш там днів зо п’ять, а може – неділю...
Чого ж так примчалась швидко? Бісове ти зілля...
Ми із кумом веселились, не гаяли часу,
Вчора вечором прийшов й приніс мені квасу...
А як сонце заглянуло у наші пенати
Кажу, куме, просипайсь! Треба вже вставати…
Тебе добре нагодую, голубе, із ранку
Не забудь он на вікні опустить фіранку…
Де взялася тут кума, мов якась чортяка,
Вікна цеглою побила, щось іще патяка.
- І чого ти розходилась на зорі - світанку?
Це кум забув опустити на вікні фіранку…
В.Ф. – 07.08.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844351
Рубрика: Жартівливі вірші
дата надходження 07.08.2019
автор: Веселенька Дачниця