За тридцять ударів до Марса,
За двадцять секунд до Нібіру
Господь переховує щастя,
Любов випробовує віру.
Посипались чайки у небо –
Засіяв простори неспокій.
Чи зможу я бути без тебе?
Без крові чи вижити плоті?
Бентежать пронизливі крики.
Зростає страху бадилина.
Душі притаманне велике –
Дрібне миті щастя не спинить.
О Земле, пробач нетутешніх.
Не можуть зріднити коріння:
Сценарій – з реальності втечі
У ролі загублених тіней.
Здіймається шторм понад морем.
Це ж білі – не чорні вітрила!!!
Вродило засіяне поле
За двадцять секунд до Нібіру.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844319
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.08.2019
автор: Серафима Пант