Давно боєць на сході, на війні,
Від ворога боронить Україну.
Він мріє про відпустку навесні,
Бо хоче бачити дітей, родину.
Не знає він, приїхавши додому,
Чи зможе як усі відпочивати.
Не вірить зараз він собі самому,
Що буде серед ночі спати.
Але він звик, чого гріха таїти,
Під вибухи і гуркіт засинати.
Під час обстрілу в бліндажі сидіти -
Не раз могло й землею присипати.
Найменший шум й хапається за зброю,
Забувши, що в цей час не на Донбасі.
Коли торкнеться до землі ногою,
Враз зрозуміє: спокій не на часі.
Не зможе він спокійно в ліжку спати:
А що, як хлопці в цю хвилину гинуть?
То ж треба чим скоріш назад вертати,
Лиш на Донбас його думки всі линуть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844288
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.08.2019
автор: Ольга Калина