ПІДНЯВСЯ СВІТАНОК

ПІДНЯВСЯ    СВІТАНОК

Піднявся  світанок.  На  ясному  небі
Ні  хмарки,  ні  вітру,  туман  на  воді.
Крізь  сивий  туман  пливе  білий  лебідь
До  свого  гнізда  -  в  очереті  є  дім.
Пливе  граціозно    до  свого  кохання
Скидається  риба,  на  плесі  круги…
Закидую  вудки  із  раннього  рання
І  всотую  в  серце  живе  навкруги.
Ось  вуж  починає  своє  полювання
Своїм  язиком  спрагло  запахи  п’є,
А  жабка  маленька  завмерла  в  чеканні.
Сховалась  за  камінь,  знайти  не  дає.
Вирує  життя!  Над  густим  очеретом
Літають  пташки  та  стовпом  комарі,
Природа  повільно  відкрила    секрети
Очам  небайдужим  о  літній  порі.
Міська  суєта  та  життєві  проблеми
Примушують  нас  щось  змінити  в    житті.
Тож  їдемо  ми  в  очерети  зелені
Де  радість  чекає  на  схилі  крутім.
Карасик  чи  окунь,  підлящик  чи  щука,
Чи  короп  поважний  захопить  гачка,
Тут  в  миті  напруженій  щастя  і  мука:
Тут  досвід  і  тверда,  надійна  рука.
Пірнув  поплавець  і  зап’ястя  сіпнулось
І  ось  живе  срібло  в  долоню  ловлю.
Що  прикрим  було,  те  пропало,  забулось
І  саме  за  це  я  рибалить  люблю.
Стікають  миттєвості  в  озеро  часу,
Підніметься  Сонце  і  спека  дойме.
Хто  пити  не  зміг  із  радості  чаші
Той  душу  рибалки  зовсім  не  пойме.
Піднявся  світанок.  Летить  під  колеса
Асфальтова  стрічка  чи  в  траві  колія
Я  знову  спішу  до  знайомого  плеса
Де  жде  –  не  діждеться  рибинка  моя!

04.08.2019      

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844103
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.08.2019
автор: dovgiy