У пахучих травах літо спочиває.
В прохолодних росах – ранок п»є.
На полях достиглих вітерець гуляє.
І душі спокою не дає.
Пригощає зіллям і теплом медовим.
Де ж воно красу ту дістає.
Як налюбуватись днем таким чудовим.
Що душі спокою не дає.
Квіти розливають аромати ніжні.
В серпні їх багато дуже є,
Пелюстки червоні, сині й білосніжні.
Їх краса спокою не дає.
Десь за небокраєм догорає вечір,
Всім останнє світло віддає.
У душі пустують якісь дивні речі…
Мабуть це - й спокою не дає.
04.08.2019 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844099
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.08.2019
автор: Валентина Рубан