У вуйни Анни на городі між гря́док виросли квітки,
А я очей від них не зводжу і заплітаються думки.
Мені б понюхати, скраєчку... Який в них запах, аж кортить.
Втішають пелюстки рожеві... Є білі і як ця блакить.
Росте багацько їх повсюди... Нáвстріч роблю непевний крок.
Рахую пелюстки космеї, мов на яву поміж зірок.
Рожевих — дев’ять, білих також... А фіолетових — надмір!
А онде крокіс бальзамічний, вдихаю літа перебір.
Галинко, де ти? - мамин голос. Я на городі! Вже біжу!
Між наші буряки червоні — головки маку, не зірву.
Якось надсилу дві здолала, в долоньку всипала під верх,
Немов горобчик полохливий... Щаслива й досі дотепер.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844031
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.08.2019
автор: ГАЛИНА КОРИЗМА