Мені з тобою затишно і просто,
Хоча від віку вже минула чверть...
Не віриться, що наша спільна проза
Колись могла летіти шкереберть...
Мені з тобою затишно і просто.
Ми вижили в абсурдності штормів,
Де ти зривав... де я зривала голос
І ми вже не чекали теплих слів...
Мені з тобою затишно і просто,
Так легко, що й не віриться самій,
Що ми таки знайшли чудовий спосіб
Не втратити: ні віри, ні надій.
Мені з тобою затишно і просто.
Я впевнена в тобі. Душа твоя
Одне лише в собі жадання носить:
Довіку щоб була з тобою я.
Мені з тобою затишно і просто.
Напевне, справжнє щастя й є таким -
Коли слізьми цей світ вмиває осінь,
Та сліз немає в серденьку моїм.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843976
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.08.2019
автор: Елена Марс