Наодинці із вечором серпневим
спілкуємось під зоряним шатром.
Хоча ні він, ні я йому про себе
ні слова не говоримо...вже сон
у вікна заглядає, навкіль - тиша.
І засинає місто,
- Добрих снів!
У чарівне, із зір і снів намисто
ніч одяга себе, щоб полюбив
її чудовий, ніжний, літній ранок.
Все сподівається так щиро, хоч дарма…
Не бути разом їм, у цьому - вічна драма,
коли є він, її тоді - нема.
Нехай на мить вона його побачить,
десь на межі світанку і, піде.
Розчиниться в ранковому серпанку,
лиш промінь сонця шлях їй прокладе...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843938
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.08.2019
автор: Tanita N