Заплітають вітри у коси
літо бабине,
наче стрічку.
Я не плачу –
це Вам здалося,
в мене спокій в душі –
не відчай.
Я не плачу.
Вас мучить сумнів?
Що бентежить Вам, пане, душу?
Кров у венах моїх пульсує,
але серце –
мовчання сушить…
Ми пройдемось безлюдним містом,
поведемо легку розмову,
але стерти між нами відстань
до останку,
чи зможе слово…
Що ж бентежить Вам душу, пане,
в день,
коли догорає літо?
Ці хвилини, що швидко тануть?
Неймовірно пахучі квіти?
Крок за кроком ідемо в завтра.
А сьогодні…
а що сьогодні?
А сьогодні образ не варто.
Надто,
надто вони холодні…
2009
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843866
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.08.2019
автор: Сонячна Принцеса