Як добре, коли все добре:
у серці цвіте весна
і Бог у людській подобі
самого себе впізнав;
в краплині дощу і сонця
на скрипці вітрів заграв,
березу скупав у соці,
сховався джмелем між трав,
пірнув безтурботно в небо,
пройшовся дощем в лісах,
розтікся в краплині меду
і переріс у сад…
І, ставши усім на світі,
прийнявши на себе плоть –
Любов’ю у кожнім світить
і радується Господь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843806
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.08.2019
автор: Сонячна Принцеса