Усе минає:
і печаль і біль.
Дощі змивають невагомі кроки.
Урешті зізнаємося собі –
Печаттю
зостається кожен дотик.
Печаттю в серці,
вирієм думок…
Чуття не стерти і не заховати.
Так хочеться,
щоб цілий світ замовк,
Коли ти вчишся заново літати.
І хочеться любити аж до сліз.
І не питати,
що готує завтра…
Відмовитись від болю навідріз
І жити так,
щоб не зазнати втрати…
Усе минає –
і печаль і біль.
Стають пісками зради і образи.
Таємно зізнаємося собі –
Усе минає,
тільки, не одразу.
Якби ж то пересіяти слова
Крізь сито серця,
аби не зміліти
Любові тій, що душу зігріва,
Що сонцем квітне
у тобі
над світом…
2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843652
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.07.2019
автор: Сонячна Принцеса