Сотні років ідем. Невідомо куди…
Від страждань до страждань. Від біди до біди.
Від сльози до сльози. Від меча до меча.
Тане воском свіча — править бал яничар.
А хіба він далеко? Він тут, серед нас.
Продаємось і далі за булку і квас.
Продаються майбутнє дітей, голоси —
Хіба цього , народе, ти в Бога просив?
Хіба мало, народе, ти іншим служив?—
Стільки згинуло власного в пащах чужих…
І невже, як завжди, хата скраю? Авжеж…
У безмежжі шляхів стільки пройдено меж…
Розуміння прийде, неодмінно прийде —
З нами неба агат! З нами сонце руде!
© Володимир Присяжнюк
м. Івано-Франківськ
27.07.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843548
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 30.07.2019
автор: Володимир Присяжнюк