Дівчатком була з тугими чорними косицями.
Раділи всі навколо, чаруючись цією красою.
Нагадувала собою ранок, прикритий росою,
Затінювала собою інших із гарними лицями.
Весілля неслось землею, вкриту кислицями,
Крутилась у білому, а зависть злістю косою
Гляділа цинічно на тебе пори щастям густою.
Всі решту, на фоні твоєму були печерицями.
Помалу, по краплі час вперто красу забирав,
Тьмяніли кольори твого білого звабного тіла,
Чарівність твою болем та горем нагло стирав.
Нарешті, до тебе немає нікому жодного діла.
Життя тобі не залишило невідкладних справ.
Зайшла у літа, голова твоя сива, навіть біла.
(Сонет)
28 січня 2000 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843407
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 29.07.2019
автор: Володимир Кепич