бувають дні, як глупі ночі.
буває схід, та без світання.
живеш, бува, мов хто зурочив, –
без обрію, без неба, без кохання…
плетеш свій шлях, глухий, не милий,
і хліб їси, до болю прісний,
аж гульк! і ти вже зовсім сивий,
а в головах недобрий передвісник.
кого клясти? кому молитись?..
чи ж не дарма? та інше – різне…
лиш відпустив дошкульний притиск,
а обухом звалилось слово “пізно”.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843393
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.07.2019
автор: Юлія Мальована