«Дощик, дощик, ти вже злива!
Плаче груша, плаче слива»
Костенко Л.В.
Жара, залежні кличуть медицину.
Дощ, більше місяця, міняв місцину.
Аж ось знайшов, в прийдешньому циклоні.
Відразу вдарив в вікна на балконі.
Світанок тут приносив насолоду
Тут він шукав вечірню прохолоду.
Тут доконав його фатальний приступ,
І на лиці поставив тінь землисту.
З відкритого вікна линуло, як з відра.
Вона ж, чомусь, не відійшла, зосталась.
І враз ридання, з глибини нутра,
В потоці сліз в потік дощу дістались.
Скінчилась злива. Сіє дощик стиха,
У прохолоді стало легше дихать.
Вона вже не ридає, тільки хлипа.
Вже станула в душі із льоду глиба.
Липень 2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843373
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 28.07.2019
автор: Володимир Дивнич