Пролетіли роки, наче їх не було…
Пам'ять лиш береже і батьків, і село.
Річка Липка тече, де ловив я в’юни,
Де найкращі в житті мені бачились сни.
Тата й мами нема, вже і хата чужа,
Мимоволі в село мене кличе душа.
Стара липа росте на ній бджоли гудуть,
Попід нею зрання діти в школу ідуть.
А криниця – святе, тут вода, як кришталь,
Набирають її, хто мандрує удаль.
Вже багато води у струмку утекло,
Та постійно чомусь мене кличе село.
Скільки б літ не пройшло і чого б не було,
Повертаюсь завжди в своє рідне село.
Тут дитинство пройшло і найкращі роки,
Хоч багато води втекло з Липки-ріки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843310
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.07.2019
автор: Віталій Назарук