Світила зірка, світила ясна...
та чомусь зблідла і зовсім згасла.
Знай, її світло нам досі сяє,
дорогу в завтра всім осяває.
Те світло ніжне так гарно світить...
воно у росах, воно у квітах.
Воно у полі в ярій пшениці,
в прозорій, чистій воді в криниці.
Воно яскраво у душах сяє,
як зірку ясну ми пам'ятаєм.
А де забули, а чи не бачать,
там доля, люди, щаслива плаче.
А де забули, не пам'ятають,
там знову зорі... тихо зникають.
Благаю, люди! Прошу, прозріймо!
За ту, що згасла... добро посіймо!
За ту, що згасла, добро посіймо.
Життя прекрасне! Йому радіймо!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843273
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.07.2019
автор: Надія Башинська