Вона вібрує позитивчик,
Сяє, ніби сонечко, яскраво,
І відганяє негативчик,
Блистить білосніжно та ласкаво.
Вона займає теплотою,
Несе чуттєву простоту
І маневрує чистотою,
Плете незриму доброту.
Вона вже є то тут, то там,
Така миттєва, ніби вогник,
Дарує надію світам,
Тонка, швидка, неначе коник.
Вона малює щось незнане, незвичайне світу,
І колихає море почуттів.
Від неї йдуть штрихи розкішні, ніби від магніту,
І розливи вигадливих чуттів.
Вона зовсім скоро з'явиться та згасне
Так стрімко, сильно та спонтанно, ніби дим.
Її відлуння майже завжди влучне й вчасне
Залишиться на все життя із нею / з ним.
27.04.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843264
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 27.07.2019
автор: Оля Тимошенко