Страшенно хотілося кохання... Тіло прагнули доторку, душа - єднання, а в скронях пульсувало "хочу"...
Літній вітер куйовдив волосся, тріпотів легким сарафаном, намагаючись торкнутися найпотаємніших куточків її єства. Йшла вулицею, не бачила нікого, вуха огортали м'які навушники улюбленої музики.
Повз неї прозвучало "Привіт!" - скоріше не почула, а побачила це слово (через навушники у вухах). Зупинилася. Розпливлася у посмішці. Зняла навушники. Не чула ні своїх, ні його слів - лише відгомін шалкого кохання: його зізнання, феєричні "завершення" на граннях можливого і болючого (емоцій) і таке інше... Спогади були дуже ліричним, без будь-яких раціональностей, мабуть через глибинну потребу кохання.
Постояли трохи. "Може кави?" - запитав він. "Може - тут поруч гарна кав'ярня." Рушили. Трималися близько, не торкаючись, але відчуваючи присутність один одного у своїй інтимні зоні.
За столиком посміхатися, не знали, що сказати, напруження зростало.
"Схожу помити руки" - сказала вона і рушила до вбиральні.
Холодна вода стікала по руках - намагалася остудити серце і зібратися з думками. Ручка дверей опустилася і вони відчинилися - смикнулася (не щодня до тебе вриваються в туалет...). "Можна?" - його усмішка заполонила простір. Не встигла зреагувати. Двері зачинилися, ще раз клацнув замок.
Він торкнувся волосся, ноги підкошувалися - додав кисню своїм поцілунком. Притисся всим тілом... Літній одяг давав можливість доступу до найспрагліших частин тіла.... І ці частини зустрілися(!)
Електричність всесвіту... ніжність вулкану і... світанок.
Розплющила очі, відтала поцілунком, поправила сукню, усміхнулася "хто перший виходь?" - "давай ти", - знизав плечима він.
Клацнути двері, впевнено покрокувала до свого столика, стуком підборів нейтралізуючи погляди бабусь з крайнього кутка закладу. Торкнулася сумочки, що висіла на стільці. Офіціат: "Ви робитимете замовлення?". "Я ... (сховала очі) ні, ні - я додому".
Бррр... потерла очі, усвідомлюючи, що прокидається. " Оце так сон... - майнуло в голові". Випростала праву руку (з обручкою) перед собою і жартома сказала: " Ледве не зрадила чоловікові))"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843112
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.07.2019
автор: Єва