_______________

коли  я  просочуюся  в  твоє  дитинство,

Воно  ніби  з  лози  у  моє  вплітається

Воно  задивляється  блідо-рожевим  

Воно  розтікається  блідо-зеленим  

Воно  маленький  великодній  кошик  

Який  я  понесу  на  кладовище  

Як  мені  жаль  тих  людей  буває  

У  яких  немає  того,  що  між  нами  

Які  не  ночують  в  домі  на  краю  світу

Коли  вже  холодно  і  пора  будувати  власний  

А  в  тому  народяться  нові  люди  

Й  понесуть  нас  з  тобою  частково  

У  зелене  життя  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843095
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.07.2019
автор: NNNP