Кольору тіла білозубих і струнких негритянок,
Що там на безконечних під сонцем плантаціях
В картатих своїх, не дуже модних комбінаціях,
Нагадують красою сучасних хазяїв полонянок.
Морів далеких він всотав рокіт пінявих хвиль,
Коли, під буйні лайки чорнобородих капітанів
Везли це в трюмах, а шторм корабель таранив.
Долаючи до портів грізні тисячі морських миль.
Кондитери фахово, з любов'ю, його обробляли
Надавши гарну форму, чудовий смак та вигляд,
Щоб всюди по світу безвідмовно його купували.
Дивлюся,- ніжні, твої губи, немов вишня стигла,
Радіють шматкові пікантному, зуби його зім'яли,
Темпераменту вже додає, ти до кохання встигла.
(Сонет)
23 січня 2000 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843082
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 25.07.2019
автор: Володимир Кепич