В душі неспокій, серце скам’яніло,
Застигла кров, мов Тихий океан.
Росте тривога – все кругом не мило,
Неначе суне сильний ураган.
Думки поділись… Що ж то буде завтра,
Чи діти й внуки віднайдуть своє.
Чи зможемо схватити ми за зябра,
Те лихо, що кругом тепер снує.
Життя тече, тече якось поволі,
Хвилини навіть спокою нема.
Ми прагнем волі, всі ми прагнем волі,
Хай буде воля, але не тюрма.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843042
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.07.2019
автор: Віталій Назарук