За обрієм згаса спекотний день,
У вечора в долонях сонце тліє,
В нічних акордах зоряних пісень
Прозора тиша трепетно німіє.
Повільно йду стежиною в поля,
Вдихаю ніжні зілля аромати,
В небеснім дзеркалі красується земля
Й кущі троянд, що квітнуть біля хати.
Жовтіє поле в сонячнім вбранні,
До неба сонях радісно всміхається,
А край дороги вже на виданні
П'янка медунка з вітром обіймається.
Той солод степу вабить і п'янить,
В медових росах обшир умивається,
Безмежний край із вітром гомонить.
Смеркає день. Мовчить, не озивається.
Цей трунок вітер вкраде у степів,
Аби бджола в дзвінких межах купалася,
Щоб дружний хор у простори злетів,
Й від щастя ніч зірками розсипалася.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842908
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.07.2019
автор: Світлана Воскресенська