Ранковий сплін, дощу прозорий сум.
І Ви мені згадалися одразу,
І пронизав єство солодкий струм,
Предивна мить розхмареного джазу
Вас привела у пам*яті сюди.
Повітря пахне спокоєм і дивом,
А дощ цілує листя лободи
І зазирає в очі голубливо.
А я мовчу, так боязко словам,
Вони бояться тишу спопелити.
І замість мене дощ розкаже Вам
Про біль і щастя виплеканий диптих.
Все голосніше плаче вогкий джаз,
Ловлю на слух оцю поліритмію.
Мені так лячно мріяти про Вас...
Й забути Вас, напевно, не посмію...
19.07.2019.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842880
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.07.2019
автор: Ірина Кохан