Зітхнув важкий удар. Стомлений звук не зміг розправити тон.
Зависнувши в повітрі, він почав повільно осідати.
Пішла затяжна пауза,- захопилися менші дзвони,
Неначе злетілась галаслива зграя галок співати.
Ось знову відгукнувся головний дзвін серед звуків міста.
Зграя дружньо сполошилася і закричала гучніше.
Галасувала сувора музика церковного змісту.
Співучо-рвучний дзвін набирав сили і ставав міцніше.
Тепер у зітханні головного чути було жалобу.
Удар його стогнав і стогнав низько з гарчанням протяжним.
Усі дзвони крили розмову, дякуючи Божому слову.
Високі святі поривання людей приводять до тями.
Ревуть дзвони, як наче розривають повітря на шматки.
Можливо їм не вистачає живих повнокровних звуків.
Та спільний ритм мов щось нам хоче сказати в потоці життя.
І дійсно, повідомляє про благовіст, і про тяжкість мук...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842879
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 23.07.2019
автор: Маг Грінчук