Менше секунди,
Тим паче - хвилини -
Але пам'яті більше
Залишає по себе.
Мить - наче в рай
Квиток, щоправда
Смерті взагалі чекать
Не варто зовсім.
Мить та рятує душі,
Рятує і життя вона -
Руками невидимими хапає
За тіло, повертає в час.
Мить розділяє час
На долі, життя - періоди,
А Сонце - обертами їх рахує,
Наче море - ті піщинки солі,
Ріка рахує грами глини,
Струмок - а скільки крапель сили
У воді, а океан - непрорахованих
Глибин на кілометри,
А мить - то відліку початок,
А мить - то є константа, є начало.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842812
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.07.2019
автор: KunYKA