А сте́жечка зна́є дитячі сліди,
Бо часто в дитинстві ти бігав сюди.
Шукав ти тут ма́тінку серед могил,
А вслід полетіти не бу́ло ще сил.
Сидів так часте́сенько у бур’янах
І біль свій ховав у гірких полинах,
Від смутку обличчя в солоних сльозах,
Лиш вітер висушував їх на очах.
Куйовдив волоссячко на голові -
Спокійно і любо става́ло тобі.
Немовби, ти ма́тінку тут відшука́в
І з нею тихе́сенько так розмовляв.
Мабуть, що мату́сі ти слід віднайшо́в,
До неї далеко в світ інший пішов.
Покрилась стежина уся споришем
І рясно вмивається сірим дощем.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842692
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.07.2019
автор: Ольга Калина