І кожне серце прагне до покою,
І кожне тіло прагне до життя,
І кожна крапля мріє стать рікою,
А квітка кожна має почуття.
Душа усяка схильна до скитання
Між душ, поміж планет і між віки,
Всупереч зустрічам в миттєвостях жадання
Предвіщень, що накреслили зірки:
Одні, хай утопають у коханні,
А хтось, нехай, пірне в земні скарби,
В життя, деякі, втілять сподівання,
Доля четвертих - буть залежним від юрби.
А п'яті - взагалі "від рук відбиті",
Від рук юрби, від правил і від норм,
Їх душі і свідомості прикриті
Вітрилами, які зруйнує шторм
Народжений у хвилях інших вражень,
Розгніваний в вітрах чужих думок,
В бурхливих водах повно відображень
Їх власних дій, емоцій, помилок.
Та ще є шості - мудрі діти неба,
Чужих для них немає - всі близькі,
І є у них лише одна потреба -
Все ж встояти, коли шляхи ковзкі
В простім і непригляднім розумінні,
Сприйнятих в ерах досвіду, легенд
І кожному в наступних поколіннях,
Натхненням написати свій портрет.
В закінченні на кроки відступити -
Величність помічається здаля -
Собі себе, довершивши, відкрити,
Завершуючи свій портрет з нуля.
І кожному судилось повторитись,
Пронести мудрість вічності в очах,
Вершити свої долі не баритись,
Тримати чари Світу на руках.
І кожному судилось зачепитись
Предпліччям, лівий лікоть підхопить,
У погляді взаємно розчинитись,
В його безоднях душі утопить.
Впізнати те жадане розуміння -
Споріднену, знайому кожну мить
І кожна з митей - мить благословіння,
Зграями часу в незворотність відлетить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842567
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.07.2019
автор: SandraSandora