Давай поплачемо з тобою наостанок.
І скажеш, може, як колись любив.
Настане день, закінчиться світанок.
І вибратися з нього нам забракло сил.
Давай прощатися, допоки ще не пізно,
Допоки потяг спить на колії́,
Можливо, потім грім ударить грізно,
І впаде дощ на ву́ста зранені мої.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842551
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 20.07.2019
автор: Ольга Плай