[b]ГОЛОДОМОР[/b]
Неосягне́нний, терпко-згні́тний солод,
Застиглий, мов в воланні сказу хор.
Тхне гласом оніміння й скону морок
З істот земних – поко́рчених потвор,
Й нутро їсть хробаком недбало. Холод
Віє задушливо, весь світ – наче декор.
Лише іржа скрегоче тілом, сотні го́лок
В життя встромляє чорний матадор
І душу п’є недбало з пульсу жаху голод.
Грає у пі́жмурки з свідомістю в терор
До божевілля розум. Дух зжирає сховок
Й висмоктує тремт серця смертний мор.
[b][i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i] 19 липня 2019 р.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842478
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.07.2019
автор: Гай-Нижник Павло