Спитай мене при зустрічі, спитай
Про що мої мелодії і грози,
Чи янголи у мій принишклий рай
Приходять ще визбирувати роси.
І принагідно в очі зазирни,
У них іще синіють океани.
Комусь-таки тієї глибини
На кількасот життів щасливих стане.
Комусь-таки захочеться з долонь
Моїх надпити вранішньої втоми
І в час липневих зоряних безсонь
Писати казку ситцеву на спомин.
А ти спитай чи мрії всі збулись,
Чи тішить серце спалах матіоли.
Сьогодні по душі дощем пройдись,
Бо часто "завтра" вже стає "ніколи".
Спитай мене при зустрічі...а втім...
Мовчанням стрінь. У ньому, кажуть, сила.
*********************
Скрізь бачу крил твоїх далеку тінь...
Пробач, що отак просто відпустила...
3.07.2019.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842443
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.07.2019
автор: Ірина Кохан