У справах день за днем минає звично,
і час іде від нас за кроком крок.
А наші рідні, знаєте, не вічні.
Життя людини — нетривалий строк.
Знайдіть для них хоча б одну хвилину,
порозмовляйте, міцно обійміть.
Немає більших цінностей в людини,
ніж дарувати рідним щастя мить.
Тепло душі несіть їм, це ж не важко,
воно — цінніше над усіх скарбів.
І сереце затріпоче, наче пташка,
позбавившись від суму ланцюгів.
Обійми, посмішки, довірливі розмови —
дорожчі вашим рідним над усе.
Не відмовляйте їм у добрім слові,
бо доброта, як кажуть, світ спасе.
Піщинка за піщинкою струмує
в пісочному годиннику життя.
Нехай батьки ніколи не сумують —
ви майте до стареньких співчуття.
Вони залишать вас колись зненацька.
Життя людини — нетривалий строк.
Ні матері не буде і нi батька...
Не гайте час. Ще сиплеться пісок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842341
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 18.07.2019
автор: Денисова Елена