Шовками ніч весняна огортає,
А соловейко в гаю не стихає.
Своїй коханій він виводить трелі,
Погойдує на парослі-орелі.
Про що співаєш, соловейку любий?
Про те, як вірно солов’їху любиш,
Про злагоду та мир в сім’ї пташиній
І що краса довкруж – одній-єдиній?
Затихли у гаю дзвінкі оркестри,
Не стихне лиш вокальний спів маестро.
Скотилися у ніч сяйні перлини,
А пісня солов’я ще й з тиші рине.
У грудях птаха крильцями тріпоче,
Мов вирватись з сільця на волю хоче.
Стривожену притримую рукою —
Таке бува розкішною весною,
Як солов’ї з світання аж до ночі
Знайти собі не можуть супокою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842329
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.07.2019
автор: Valentyna_S