Спитай мене:» Чому люблю ЇЇ?»
Не відповім.Бо слів усих замало .
Бо в голосах, що линуть з ромаїтть
Я відгукнувсь на той, де серце стало…
Так і живу. Живий, чи ніби вмер.
І кардіолог тут не допоможе.
В означеннях і вольтів, і ампер
Вишукую, що може, може, може…
Озветься знову голосом своїм,
Зупинить час, а серце розморозить.
Спитай мене: «Чому люблю ЇЇ?»
Не відповім, бо заважають сльози.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842058
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.07.2019
автор: Валентин Довбиш