Може, впустиш мене у свій храм,
і покажеш мені свого бога?
Не втомивсь - зі щитом у руці
відганяти від свого порогу?
В цьому місті немає дворів без смутних охоронців при вході.
Я ж не вб'ю. Звідки страх цей в очах?
Роззирнися якось при нагоді:
там на пагорбі вхід у мій́ храм.
Він без мурів.
Я ходжу без зброї.
І мій бог (він же демон) - Краса-
не тримає мене у покорі.
Моя біблія скреслена вщерть -
не вдається писати доладно.
Бо щодня моя подруга Смерть
все питає мене мене: 'А чи варто
залишати по собі ключі
від тих за́мків, яких не існує?'.
Я знесилено рву сторінки.
Що моє тут буття зафіксує?
Недовершеність культу - нектар.
Він відживить запалені очі.
Вічний пошук тримає той дім,
де мій бог безсоромно регоче.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842019
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.07.2019
автор: Будайка